МЕНЕДЖМЕНТ ЕКОНОМІЧНОЇ СТІЙКОСТІ В УМОВАХ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ

Анотація

Актуальність дослідження зумовлена тим, що глобалізація стрімко змінює економічне середовище підприємств, зокрема, формує нові виклики у сучасній практиці менеджменту. Одним з ключових завдань стає забезпечення економічної стійкості підприємств, яка дозволить їм не лише протистояти новим викликам, а й успішно розвиватися в умовах високої конкуренції та мінливості зовнішнього середовища. Метою статті є розробка ефективних підходів до менеджменту, спрямованих на підвищення стійкості підприємств до зовнішніх шоків та внутрішніх дисбалансів. У межах дослідження наочно проілюстровано, що менеджмент економічної стійкості в умовах глобалізації має будуватися за комплексним підходом. Впровадження цього підходу повинно охоплювати теоретичні та методичні аспекти коригування параметрів стану підприємства, а також практичні аспекти його діяльності. Доведено, що з концептуального погляду, адаптивність, стійкість до ризиків, ефективність використання ресурсів та інноваційність – є невіддільними принциповими компонентами стійкого менеджменту, оскільки дозволяють підприємству зберігати його життєздатність, прибутковість та конкурентоспроможність у довгостроковій перспективі. Доведено, що з методичного погляду всі принципові компоненти менеджменту економічної стійкості та сфера їх дії можуть бути чітко ідентифіковані. Адаптивність забезпечує здатність підприємства швидко реагувати на зміни зовнішнього середовища, що є критично важливим в умовах глобалізації. Стійкість до ризиків дозволяє мінімізувати потенційні втрати та забезпечує безперервність бізнесу. Ефективність використання ресурсів оптимізує витрати та підвищує прибутковість. Інноваційність забезпечує конкурентну перевагу та створює нові можливості для зростання. З практичного погляду, менеджмент економічної стійкості дозволяє підприємствам: формувати та коригувати конкурентоспроможність (завдяки інноваціям та ефективному використанню ресурсів); зменшувати ризики (завдяки системному підходу до управління); поліпшувати фінансові результати (завдяки оптимізації витрат та збільшенню доходів); забезпечувати довгострокову стабільність (завдяки адаптивності та стійкості до зовнішніх впливів).