ІНСТИТУЦІЙНІ ЧИННИКИ ВТІЛЕННЯ ІННОВАЦІЙНИХ ПРОЕКТІВ ВІДНОВЛЮВАЛЬНОЇ ЕНЕРГЕТИКИ В ЕКСТРЕМАЛЬНИХ УМОВАХ

Анотація

Впровадження проєктів відновлюваної енергетики в екстремальних умовах вимагає ефективних інституційних рішень, здатних адаптуватися до нестабільного середовища та забезпечити безперервність енергопостачання. Особливої актуальності ця проблематика набуває для України, яка водночас проходить через етапи воєнного протистояння, відбудови та зеленої трансформації. У статті розглядаються інституційні аспекти реалізації проєктів у сфері відновлюваної енергетики в умовах екстремальних викликів, зокрема воєнних дій, політичної нестабільності, енергетичних криз та кліматичних катастроф. Автори акцентують увагу на важливості формування гнучкого, адаптивного та стійкого інституційного середовища, здатного забезпечити ефективне функціонування енергетичних систем за надзвичайних обставин. На основі порівняльного аналізу міжнародного досвіду, зокрема країн, які впроваджували відновлювальну енергетику в умовах постконфліктного відновлення або під час кризових ситуацій (наприклад, Данія, Німеччина, Україна), визначено ключові параметри інституційної спроможності. Серед них: наявність стратегічного бачення розвитку галузі, стабільність нормативно-правового поля, функціонування ефективних регуляторів, підтримка з боку держави та місцевих громад, інтеграція принципів енергетичної безпеки та сталого розвитку. Особлива увага приділена аналізу українського контексту, де впровадження відновлювальної енергетики відбувається під впливом повномасштабної війни. Визначено інституційні бар’єри та можливості, зокрема в контексті децентралізації енергетичного управління, розширення ролі громад та інвестиційної привабливості сектору. У статті запропоновано концептуальну модель інституційної адаптації проєктів ВДЕ до екстремальних умов, що включає багаторівневе управління, кризову стійкість політик, а також міжсекторальну взаємодію. Отримані результати мають практичну цінність для формування політик у сфері зеленої трансформації, а також для розробки стратегій енергетичної відбудови в країнах, що перебувають у стані кризи або постконфліктного відновлення.