АДАПТАЦІЯ ЗАРУБІЖНОГО ДОСВІДУ УПРАВЛІННЯ СТРАТЕГІЧНИМ ПОТЕНЦІАЛОМ БІЗНЕСУ ДО СЕРЕДОВИЩА УКРАЇНИ

Анотація

Метою статті є аналіз процесу адаптування зарубіжного досвіду управління стратегічним потенціалом бізнесу до національного середовища. Процес управління стратегічним потенціалом бізнесу передбачає управління не лише наявними ресурсами, а також можливостями бізнесу задля якнайкращого їхнього застосування. Виявлено основні перешкоди та обмеження управління стратегічним потенціалом в зарубіжних компаніях: різноманіття культур, мовні бар'єри, відмінності в законодавчих ініціативах, економічна нестабільність, політичні ризики та нестабільності, конкурентна боротьба, нестача кадрів, зміна демографічної ситуації, технологічні зміни, глобалізація. Людський потенціал займає одне із важливих місць серед всіх елементів стратегічного потенціалу. Розглянуто стилі управління людським потенціалом в різних країнах. Фінансовий потенціал бізнесу є критично важливим для його зростання. Важливою складовою стратегічного потенціалу бізнесу є інноваційний потенціал. Іноземний бізнес намагається активно використовувати інноваційний потенціал для підвищення своєї конкурентоспроможності. Зарубіжний досвід засвідчує, що існують різні стратегії для збільшення фінансового потенціалу. На підставі розглянутого зарубіжного досвіду управління стратегічним потенціалом бізнесу та його елементами запропоновано процес адаптування зарубіжного досвіду в реаліях роботи українського бізнесу. Зарубіжний досвід містить цінну інформацію про чинники, стратегії та методи управління стратегічним потенціалом, які можна успішно використовувати в національному бізнес-середовищі. Важливо адаптувати іноземний досвід до місцевих реалій, законів, культурних та економічних особливостей. За фактичної відсутності економічної та політичної стабільності в Україні, необхідно налагодити сприятливий соціально-психологічний клімат на підприємствах, розвиток командного духу або згуртованості, що матиме значний вплив на ефективність кінцевих результатів бізнесу, формування єдиної системи інвестиції в розвиток співробітників, підвищення культури спілкування, підвищення рівня кваліфікаційної підготовки українських фахівців, що трохи нижче вимог, сформованих світовим ринком праці.