СОЦІАЛЬНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ БІЗНЕСУ В УМОВАХ ВІЙНИ

Анотація

Метою даної наукової статті стало дослідження соціальної відповідальності українського бізнесу в умовах воєнного стану, визначення основних її тенденцій та напрямків з урахуванням кризових явищ. Актуальність теми обумовлюється тим, що соціальна відповідальність є практикою добровільною й яка зазнає значних втрат при кризових явищах, адже знижуються грошові потоки та можливості її реалізації. Проте саме в таких умовах її здійснення є надто важливим як для населення, так й самого бізнесу, так як це має позитивний вплив на імідж компанії та формування відчуття безпеки у власних працівників чи споживачів. Соціальна відповідальність бізнесу є важливою складовою сталого розвитку – сучасної парадигми світового розвитку, включаючи в себе всі 3 її складові: екологічну, економічну та соціальну. Саме тому важливим є постійне дослідження цих практик та визначення чинників, які впливають на неї. Використання методів аналізу, синтезу, порівняння, екстраполяції, узагальнення допомогло досягти мету дослідження та дійти висновків щодо основних тенденцій та напрямків соціально-відповідальних практик в українському бізнес-середовищі. В ході дослідження було з’ясовано, що соціально-відповідальні практики українського бізнесу відповідають загальним світовим тенденціям СВБ – орієнтація на сьогодення та виклики, які постають перед суспільством. В нашому випадку, в умовах повномасштабної війни, такими викликами є забезпечення фізичної, економічної та продовольчої безпеки. Це відбивається в тому, що напрямки української СВБ змінили свій фокус та орієнтовані на допомогу ЗСУ, ВПО, населенню, в цілому. Це має різні форми та приклади втілення. Зміну орієнтації вітчизняної СВБ можна умовно поділити на 2 етапи: перший, який є більш коротким (до декількох місяців), коли основні зусилля були спрямовані на забезпечення евакуації населення та персоналу компаній, наданні допомоги у вигляді продуктів харчування чи товарів першої необхідності та ін; другий етап має більш довгий термін й триває досі й включає в себе більший масштаб напрямів. Проте в місцях активних бойових дій ми досі можемо зустріти практики першого етапу. Також важливим є визначення ролі сільськогосподарських підприємств в забезпеченні повноцінного життя населення країни в умовах війни. Не дивлячись на специфіку бізнесу та важкість в переміщенні великої кількості підприємств цього сектору, вони залишаються носіями соціальної відповідальності та намагаються забезпечити продовольчу безпеку населення країни. Практична цінність отриманих результатів дослідження полягає в тому, що виявлено основні тенденції в розвитку СВБ вітчизняного бізнесу, які відповідають загальносвітовим в частині орієнтації на потреби громад. Також визначено, що бізнес не відійшов від практики реалізації СВБ не дивлячись на очевидні чинники для цього, а, навпаки, став більше орієнтованим на врахування потреб персоналу, громади тощо. Це є позитивними свідченням того, що український бізнес отримує риси бізнес-середовища розвинених держав світу й, не зважаючи на перешкоди, поступово стає важливою частиною світового ринку.