КОНЦЕПТУАЛІЗАЦІЯ СОЦІАЛЬНОЇ БЕЗПЕКИ В РАМКАХ ПАРАДИГМИ СТАЛОГО РОЗВИТКУ: ЕКОСИСТЕМНА МОДЕЛЬ

Анотація

Актуальність дослідження зумовлена посиленням глобальної нестабільності, спричиненої цифровою трансформацією, зміною клімату, військовими конфліктами та соціально-економічною турбулентністю, що перешкоджають сталому розвитку, де соціальна безпека набуває нового значення. Метою дослідження є концептуалізація соціальної безпеки в координатах сталого розвитку та обґрунтування екосистемної структурної моделі, яка відображає її багатовимірну природу. Дослідження ґрунтується на міждисциплінарному, екосистемному та людиноцентричному підходах і використовує методи аналізу, синтезу, абстракції, систематизації та концептуального моделювання. У дослідженні систематизовано чотири домінуючі підходи до тлумачення соціальної безпеки в сучасному науковому дискурсі: конструктивістський, релятивістський, аналітичний та формалізований. Показано, що існуючі інтерпретації є фрагментарними та недостатньо інтегрованими в рамки сталого розвитку. У статті обґрунтовано, що соціальну безпеку в умовах багатовимірної невизначеності не можна тлумачити виключно як елемент національної безпеки чи як механізм політики соціального захисту, а слід розуміти як екосистему, що складається з шести взаємопов'язаних компонентів: економічного, соціального, екологічного, поведінкового, еволюційного та регуляторного. Запропоновано структурну модель соціальної безпеки, яка розрізняє базовий та прогресивний рівні розвитку та наголошує на стійкості, гнучкості та безпеці як ключових атрибутах. Новизна підходу полягає у включенні поведінкової складової як коригувального механізму для прийняття вузько раціональних рішень та у підкресленні важливості гармонізації індивідуальної та колективної відповідальності. Зроблено висновок, що базова модель відображає мінімально необхідні умови для збереження системної стабільності, а прогресивний рівень соціальної безпеки характеризує соціально-економічну систему, здатну не лише до адаптації та відтворення, але й до еволюційної трансформації. У цій конфігурації соціальна безпека перетворюється на рушійну силу сталого розвитку, а не лише як захисний механізм.