ЦИФРОВИЙ РОЗРИВ ЯК НОВИЙ РІВЕНЬ СОЦІАЛЬНОЇ СТРАТИФІКАЦІЇ В ІННОВАЦІЙНІЙ ЕКОНОМІЦІ КИТАЮ

Анотація

У статті досліджується цифровий розрив як сучасний механізм соціальної стратифікації в умовах інноваційної економіки Китаю. На тлі стрімкої цифровізації – розвитку електронної комерції, мобільних платіжних систем, штучного інтелекту та 5G-інфраструктури – Китай демонструє вражаючі досягнення у сфері технологій. Проте ці успіхи супроводжуються новими соціальними викликами, серед яких провідне місце займає цифрова нерівність. Дослідження зосереджене на аналізі основних вимірів цифрового розриву: доступу до цифрової інфраструктури, рівня цифрової грамотності та моделей використання технологій серед різних соціальних груп. Методологія дослідження базується на аналізі актуальних статистичних даних щодо розподілу користувачів Інтернету між міськими та сільськими районами, гендерних особливостей доступу, рівня залученості до цифрових технологій серед різних вікових груп, а також на систематизації висновків попередніх емпіричних досліджень. Такий підхід дозволив комплексно оцінити взаємозв’язок між цифровою нерівністю та сучасною соціальною стратифікацією. Виявлено, що, незважаючи на загальне зростання рівня проникнення Інтернету, значні розриви за географічною, віковою та соціально-економічною ознаками зберігаються. Сільське населення, літні люди, домогосподарства з низькими доходами та мігранти стикаються з обмеженнями в доступі до цифрових ресурсів, що поглиблює їхню соціальну вразливість та обмежує можливості для підвищення соціальної мобільності в умовах цифрової економіки. У статті систематизовано результати попередніх досліджень проблеми цифрового розриву та запропоновано рекомендації щодо його подолання: розширення цифрової інфраструктури у сільській місцевості, впровадження програм цифрової освіти для вразливих категорій населення, розробка інклюзивної державної політики та стимулювання державно-приватного партнерства у сфері цифровізації. Стаття підкреслює, що ефективне подолання цифрового розриву потребує комплексного підходу, який поєднує технічні рішення з активною соціальною політикою. Забезпечення рівного доступу до цифрових можливостей є необхідною умовою для підтримки інклюзивного розвитку, зниження структурної нерівності та зміцнення соціальної єдності в умовах цифрової епохи.