АНАЛІЗ ОСНОВНИХ МОДЕЛЕЙ ЕНЕРГОСПОЖИВАННЯ В КОНТЕКСТІ СУЧАСНОЇ УКРАЇНИ

Анотація

В умовах повномасштабної війни в Україні електроенергія стала одним із найважливіших ресурсів, який відіграє ключову роль у функціонуванні національної економіки. Споживання електроенергії значно зросло, що зумовлено як військовими діями, так і необхідністю підтримки критичної інфраструктури, промислових підприємств та житлового сектора. Енергетична безпека та стабільність енергопостачання набули стратегічного значення, що робить питання прогнозування та моделювання споживання електроенергії особливо актуальними. Визначення та аналіз довгострокових трендів та закономірностей у динаміці енергоспоживання є важливим інструментом для розробки державної політики, оптимізації енергетичного балансу та забезпечення стійкого розвитку економіки після завершення війни. Однак сучасні методи прогнозування часто виявляються недостатньо точними через складну й нестабільну економічну ситуацію. Багато існуючих моделей орієнтовані на стабільні умови функціонування енергосистеми й не враховують специфічні виклики, спричинені війною, включно з руйнуванням інфраструктури, нестабільністю ринків, коливаннями у фінансуванні та змінами в структурі споживання. Сучасні підходи до прогнозування електроспоживання потребують удосконалення, оскільки класичні економетричні моделі та статистичні методи не враховують комплексного впливу соціально-економічних, геополітичних та екологічних факторів. Крім того, важливим завданням стає інтеграція прогнозів із фінансовими показниками, що впливають на інвестиційну привабливість енергетичних проєктів. У зв’язку з цим необхідне використання новітніх підходів, зокрема методів машинного навчання, багатофакторного аналізу та сценарного моделювання. У цій статті проведено аналіз основних підходів до прогнозування споживання електроенергії в умовах нестабільності та визначено основні проблеми, з якими стикаються аналітики та дослідники. Обґрунтовано необхідність інтегрованого підходу до прогнозування, що враховує макроекономічні, технологічні та соціальні аспекти. Визначено ключові напрями модернізації методологічного інструментарію для забезпечення більш точної та ефективної оцінки майбутніх потреб енергосистеми України. Отримані результати мають значення як для наукової спільноти, так і для урядових структур, енергетичних компаній та міжнародних партнерів, які беруть участь у відновленні енергетичної інфраструктури України. Розроблені рекомендації можуть бути використані для формування політики в галузі енергетики, спрямованої на створення стійкої та ефективної моделі управління енергоспоживанням у післявоєнний період.