КООРДИНАЦІЯ МОНЕТАРНОЇ ТА ФІСКАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ ДЕРЖАВИ

Анотація

У статті авторка обґрунтовує положення про те, що координація монетарної та фіскальної політики відіграє визначальну у досягненні та підтриманні макроекономічної стабілізації, досягненні визначених цілей економічного розвитку, виходу на траєкторію стійкого економічного зростання, забезпеченні збалансованості зовнішньоекономічних відносин, підтриманні добробуту домашніх господарств. Авторка досліджує особливості проведення і напрями реалізації монетарної та фіскальної політики в Україні. Обґрунтовується положення про те, що широкий спектр проблем координації монетарної та фіскальної політики є об’єктом ґрунтовного економічного аналізу та досліджень. Теоретичним фундаментом для активізації наукового та прикладного інтересу стало те, що протягом останніх десятиліть центральні банки майже в усіх країнах світу були наділені широким спектром повноважень та високим рівнем автономії. Основним напрямом регулювання економіки стало управління грошовою масою, яке здійснювалося центральними банками. Робиться висновок про те, що новий економіко-політичний контекст передбачає модифікацію завдань та функціональних повноважень центральних банків, а також особливості їхньої взаємодії з іншими державними інституціями. У сьогоднішніх умовах незалежність центрального банку трактується як виважене, раціональне та гармонійне поєднання регламентованих у правовому вимірі таких окремих її складових, як політична, фінансова, організаційна та операційна. Реалізація комплексу завдань дає змогу органові монетарної влади належним чином здійснювати покладені на нього функції та відповідати за досягнення цілей монетарної політики. У статті доведено, що динамічні зміни в економіці України вимагають підвищення ефективності інструментів фіскальної та монетарної політики й посилення їхньої ролі у забезпеченні макроекономічної стабілізації. Для посилення координації фіскальної та монетарної політики необхідним є розроблення стратегії, покликаної брати до уваги як інституційні складові, так й ризики зовнішнього та внутрішнього походження. Необхідним є також підвищення рівня обґрунтованості ухвалення рішень фіскальними і монетарними інститутами. У статті авторка робить висновок про те, що до основних напрямів посилення координації фіскальної та монетарної політики в Україні належать поєднання інструментарію, властивого обом видам державної економічної політики, посилення їхньої гнучкості та адаптивності до соціально-економічних процесів, синергія інструментарію фіскальної та монетарної політики у контексті забезпечення боргової стійкості та зниження фіскальних ризиків, обґрунтування спільних стратегічних цілей, що сприятиме посиленню їх координації.