ІНСТИТУЦІЙНІ ДЕТЕРМІНАНТИ ЕКОНОМІЧНОЇ ПОЛІТИКИ ДЕРЖАВИ

Анотація

Встановлено, що теоретико-методологічною основою інституційних детермінант економічної політики держави є матриця інституціоналізму. Визначальним аспектом формування теоретико-методичних основ інституціоналізму є змістовні характеристики його сутності. Обґрунтовано напрями прояву інституційного характеру економічної політики, яка змінюється в інституційній динаміці суспільного розвитку. Визначено, що, відповідно до підходу, визначеного представниками традиційного інституціоналізму, інститут може бути виражений у вигляді трьох елементів, що взаємодоповнюють один одного, а саме: правил, стандартів поведінки і стереотипів мислення. Обґрунтовано положення про те, що представники неоінституціоналізму вважають, що інститути є не стільки культурним або психологічним феноменом, скільки набором правових норм і неформальних правил, які утворюють межі, обмеження та жорстко спрямовують поведінку суб’єктів у системі економічних відносин. Проведений аналіз дає змогу з’ясувати, що склад інститутів є вкрай неоднорідним. Найбільш інерційними є культурні традиції та цінності, оскільки вони не спроможні перелаштуватися автоматично услід за зміною формальних норм або за прикладом окремих, хоча й впливових, акторів. Навіть у разі, коли позитивні зміни відбуваються, процес інституційних трансформацій потребує більш тривалого періоду часу. Інструменти цілеспрямованої дії на різні рівні інститутів також відрізняються між собою. Розкрито положення про те, що місце і роль держави в умовах сучасних трансформацій визначається перш за все тим, що держава розглядається як суб’єкт, який забезпечує організацію та функціонування всіх елементів національної соціально-економічної системи. Визначено, що, виступаючи представником суспільства загалом, саме держава встановлює правила функціонування та ринкової взаємодії економічних агентів у межах певного порядку господарювання і здійснює контроль за їх дотриманням. Підґрунтям для реалізації виваженої економічної політики має слугувати наукова ідентифікація стратегічних пріоритетів розвитку економіки й визначення на цій основі концептуальних підходів та інструментарію з метою гармонізації інтересів усіх суб’єктів. Важливе значення має якість інституційного механізму впливу держави на динаміку національного виробництва. При цьому йдеться про такі його складові, як індекс економічної свободи, рівень розвитку фінансового сектору, індекс лібералізації економічного життя, індекс інституційної структури.