ЛІСОВІ КООПЕРАТИВИ ЯК ІНСТИТУЦІЙНА ФОРМА МОДЕРНІЗАЦІЇ РЕГІОНАЛЬНИХ ЛІСОВИХ КОМПЛЕКСІВ: ІМПЛЕМЕНТАЦІЯ ІНОЗЕМНОГО ДОСВІДУ

Анотація

Обґрунтовано, що лісові кооперативи в останні десятиліття є ефективною формою консолідації ресурсно-виробничого та природно-ресурсного потенціалу дрібних лісовласників та лісокористувачів. Визначено, що вагомою конкурентною перевагою лісових кооперативів над іншими інституційними формами лісогосподарювання виступає те, що їх створення не передбачає зміни форми власності на лісоресурсні активи. Доведено, що в Україні внаслідок поширення процесів самозаліснення значних площ сільськогосподарських угідь та земельної дерегуляції сформувалися передумови для імплементації у вітчизняну практику ведення лісового господарства лісових кооперативів, які продемонстрували високий рівень ефективності у країнах Західної Європи. Обґрунтовано, що становлення сучасної моделі лісової кооперації в Україні має поєднувати окремі елементи німецької, французької та італійської моделей функціонування сектору лісових кооперативів, щоб максимальною мірою враховувати територіальну неоднорідність лісорослинних умов, а також забезпечувати конвергенцію пріоритетів функціонування приватного лісового сектору та пріоритетів розвитку сільських територій.