КООПЕТИЦІЯ ЯК СТРАТЕГІЧНА ПАРАДИГМА В УМОВАХ ГЛОБАЛЬНОЇ ЕКОНОМІЧНОЇ ВЗАЄМОЗАЛЕЖНОСТІ

Анотація

У статті комплексно досліджено коопетицію як стратегічну парадигму глобальної економіки, що інтегрує елементи конкуренції та співпраці. Проаналізовано теоретичні засади концепції, починаючи від робіт засновників інституціональної економіки Т. Веблена та Д. Коммонса, які першими довели соціальну вкоріненість економічних процесів, через теорію відкритих інновацій Г. Чесбро до сучасних теорій глобальної коопетиції Я. Луо. Доведено, що коопетиція є адаптивною стратегією, яка дозволяє компаніям різного рівня, державам та міжнародним інтеграційним об'єднанням ефективно функціонувати в умовах ресурсних обмежень, ринкової невизначеності та глобальних викликів. Особливу увагу приділено аналізу регуляторних механізмів різних рівнів - від національних антимонопольних органів до міжнародних інституцій таких як СОТ, які забезпечують баланс між кооперацією та конкуренцією. На прикладі Арктичного регіону детально продемонстровано, як геополітичне суперництво за ресурси та транспортні коридори поєднується з інтенсивною науково-технологічною співпрацею. Дослідження включає аналіз типологій коопетиції, механізмів її впровадження та практичних кейсів міжнародних альянсів. Висновки підкреслюють, що коопетиція стає ключовим механізмом адаптації до динамічних змін сучасної економіки, зокрема через розвиток цифрових платформ, інноваційних екосистем та глобальних мереж, і визначає майбутнє міжнародних економічних відносин.