УПРАВЛІННЯ ОРГАНІЗАЦІЙНИМИ КОНФЛІКТАМИ В БАГАТОНАЦІОНАЛЬНИХ ДЕРЖАВНИХ ПІДПРИЄМСТВАХ

Анотація

Метою цієї наукової статті є всебічне дослідження специфіки управління організаційними конфліктами в умовах функціонування багатонаціонального державного підприємства зі складною структурою. Такий тип організацій характеризується високим рівнем внутрішньої різноманітності, що включає культурні, професійні, адміністративні та регіональні відмінності, які можуть спричиняти виникнення конфліктних ситуацій. Актуальність обраної теми обумовлена зростаючою потребою в ефективних управлінських рішеннях, здатних забезпечити стабільність, продуктивність і узгодженість дій у середовищі, де поєднуються державні інтереси, політичні впливи та комерційна діяльність. У роботі застосовано змішану методику дослідження, яка включає кількісне оцінювання показників ефективності управління конфліктами (час врегулювання, кількість повторних інцидентів, рівень задоволеності персоналу) та якісне вивчення внутрішніх управлінських практик, таких як комунікаційні стратегії, моделі лідерства, механізми прийняття рішень. Аналіз охоплює різні напрями діяльності підприємства — виробничі, адміністративні, фінансові та соціальні — що дозволяє виявити типові конфліктні ситуації, зокрема на стику функціональних підрозділів, між регіональними філіями, а також у процесі реалізації міжвідомчих проєктів. Результати дослідження демонструють, що ефективне вирішення конфліктів залежить від здатності організації поєднувати формальні ієрархічні механізми (регламенти, накази, посадові інструкції) з гнучкими комунікативними підходами (медіація, фасилітація, командні обговорення). Впровадження колаборативних стратегій, таких як створення міжфункціональних робочих груп, регулярні зворотні зв’язки та навчання з конфліктології, сприяє скороченню часу врегулювання суперечок, зниженню рівня напруги в колективі та покращенню міжвідомчої взаємодії. Практична цінність статті полягає в тому, що вона пропонує адаптивну модель управління конфліктами, яка враховує специфіку державного сектора, багатонаціонального складу персоналу та складного інституційного контексту. Запропоновані висновки можуть бути використані для вдосконалення внутрішньої політики підприємства, оптимізації ресурсного розподілу, підвищення ефективності реалізації міжсекторальних проєктів, а також формування стійкої організаційної культури, орієнтованої на співпрацю, довіру та інновації.