СУЧАСНІ ТЕНДЕНЦІЇ МІЖНАРОДНОГО ЕКОНОМІЧНОГО СПІВРОБІТНИЦТВА У ДОСЯГНЕННІ СТАЛОГО ЕКОНОМІЧНОГО ЗРОСТАННЯ

Анотація

У статті досліджено та детально проаналізовано актуальні тенденції й виклики міжнародного економічного співробітництва у контексті забезпечення сталого економічного розвитку. У центрі уваги – міжнародні ініціативи та угоди, як-от Цілі сталого розвитку ООН, Паризька кліматична угода, а також різні торговельні угоди, що мають ключове значення для формування сучасних глобальних економічних трендів і визначення напрямів міжнародної економічної співпраці. У статті зазначено, що економічна інтеграція країн та активізація їхньої взаємодії у сферах торгівлі, інвестицій, інноваційних технологій, енергетики й захисту довкілля забезпечують підтримку сталого розвитку і зміцнення світової економіки в умовах глобалізації. У роботі досліджено позитивний вплив цифровізації й поширення зелених технологій на міжнародну економічну співпрацю, що сприяє зниженню екологічного навантаження та підвищенню ефективності виробництва. Окрему увагу приділено інноваційним підходам, що реалізуються у сфері енергетики та промисловості, які є важливими компонентами для забезпечення сталого розвитку. Впровадження енергоефективних технологій, зменшення обсягів викидів парникових газів та розвиток циклічної економіки сприяють мінімізації екологічних ризиків. Проведений аналіз також зосереджений на ключових викликах, які стоять перед країнами в сучасних умовах: зміни клімату, соціальна нерівність, політична нестабільність і демографічні зміни, що потребують інтеграції нових підходів та ефективного управління ресурсами. Стаття акцентує увагу на важливості нових форм партнерства та глобальної координації зусиль для досягнення довгострокового економічного зростання. Висвітлено перспективи розвитку міжнародного економічного співробітництва у постпандемічному світі, де міжнародні торговельні відносини та інвестиційні потоки потребують адаптації до нових реалій. Сучасні тенденції відзначаються високою динамічністю, оскільки глобальні кризи потребують мобільності економічних ресурсів і гнучкості виробничих ланцюгів. У статті наголошено, що подолання сучасних викликів вимагає від країн врахування соціальних та екологічних факторів у процесі планування економічної діяльності, що є основою для підвищення економічної стійкості та здатності країн адаптуватися до майбутніх глобальних викликів.