РЕСУРСНИЙ ПОТЕНЦІАЛ ЦИФРОВОГО УНІВЕРСИТЕТУ В УМОВАХ ГЛОБАЛЬНИХ ВИКЛИКІВ

Анотація

Статтю присвячено комплексному аналізу трансформації ресурсного потенціалу цифрового університету в умовах глобальних викликів та динамічного розвитку цифрових технологій. Обґрунтовано, що прискорення соціально-економічних змін, зростання впливу штучного інтелекту, аналітики великих даних і віртуальних освітніх середовищ, а також посилення конкуренції у світовому освітньому просторі визначають потребу у переосмисленні традиційних моделей функціонування університетів. У центрі дослідження – концепт цифрового університету як інституційної форми, здатної інтегрувати класичні ресурси (людські, фінансові, матеріально-інфраструктурні та репутаційні) з новими цифровими активами, утворюючи складну багаторівневу систему, що забезпечує стійкість і конкурентоспроможність. Особливу увагу приділено трансформації ресурсних груп у цифровому середовищі. Показано, що людські та інтелектуальні ресурси підсилюються за рахунок інноваційних технологій, які створюють умови для персоналізованого навчання й автоматизованого управління освітніми процесами. Фінансові ресурси диверсифікуються завдяки цифровим освітнім платформам і сервісам, що дозволяє університетам залучати нові канали фінансування. Матеріально-інфраструктурна база трансформується у віртуальну форму – хмарні сервіси, онлайн-кабінети, EdTech-екосистеми, які забезпечують масштабованість та гнучкість освітніх процесів. Аргументовано, що сучасна конкуренція у сфері вищої освіти набуває подвійного виміру: з одного боку, вона виступає драйвером підвищення ефективності, змушуючи університети оптимізувати управління ресурсами й впроваджувати інноваційні цифрові сервіси; з іншого – поступово трансформується у формат стратегічної кооперації. Підкреслено, що поєднання конкуренції й співпраці у цифровому університеті створює умови для збереження стабільності освітнього процесу, підвищення ефективності обміну знаннями й формування довгострокових партнерських екосистем. Визнання мультисуб’єктного характеру освітніх послуг у цифровому університеті розглядається як ключовий чинник модернізації його ресурсної бази. До створення та використання освітніх продуктів долучаються не лише викладачі й студенти, а й роботодавці, науково-дослідні центри, індустріальні партнери, місцеві громади та міжнародні організації. Це зумовлює диверсифікацію джерел фінансування, інтеграцію до глобальних освітньо-наукових мереж та підвищення економічної стійкості університету. Практична значущість результатів дослідження полягає у можливості їх використання при формуванні стратегій цифрової трансформації університетів, розробці політик сталого розвитку, оптимізації управлінських процесів і впровадженні інноваційних освітніх сервісів. Отримані результати можуть бути корисними для адміністрацій університетів, керівників освітніх і наукових проєктів, цифрових архітекторів та органів державної влади, які відповідають за реалізацію політики цифровізації у сфері вищої освіти.