ДЕТЕРМІНАНТИ БЮДЖЕТНОГО РЕГУЛЮВАННЯ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ МІСЬКИХ ТЕРИТОРІАЛЬНИХ ГРОМАД В УМОВАХ РЕАЛІЗАЦІЇ НОВОЇ ПОЛІТИКИ РЕГІОНАЛЬНОГО РОЗВИТКУ

Анотація

Поглиблення соціально-економічної диференціації підтверджує неможливість використання уніфікованого підходу до регулювання розвитку територіальних громад у рамках реалізації державної регіональної політики. Встановлено, що сприяння збалансованому територіальному розвитку через поліцентричну мережу розвитку територіальних громад в напрямі інтегрованих інвестицій потребує переосмислення політики регіонального розвитку із концентрації на вирішенні проблем окремих територіальних громад та територій до застосування диференційованого підходу їхнього соціально-економічного розвитку. Систематизовано глобальні мегатренди, пов’язані із демографічними (зменшення чисельності населення та старінням), технологічними (цифровізація та автоматизація) змінами, а також зі зміною навколишнього середовища (забруднення, втрата біорізноманіття та зміна клімату). Обґрунтовано, що ці глобальні мегатренди потребують урахування для управління державними інвестиціями та забезпечення ефективного управління. Активізація ендогенного потенціалу та просторової інклюзивності територіальних громад в умовах нової політики регіонального розвитку передбачає потребує урахування рівня взаємодій між територіальними громадами («точок зростання» та периферії), а також ступеню генерування позитивних імпульсів та їхньої абсорбції. Детерміновано, що конфігурація центро-периферійних взаємодій в регіоні з позиції багаторівневої ієрархії з виділенням відповідних зрізів (економічного, соціального, просторового) дає змогу розробити необхідний бюджетний інструментарій реалізації політики регіонального розвитку. Визначено, що застосування диференційованого підходу до розвитку територіальних громад потребує узгодження цілей ДСРР та місцевих стратегій; забезпечення паритетної участі територіальних громад у заходах бюджетного стимулювання регіонального розвитку; трансформація механізму стимулювання громад через Державний фонд регіонального розвитку; розроблення місцевих програм, спрямованих на активізацію ендогенного фінансово-економічного потенціалу. Обґрунтовано широкий спектр інструментів для стимулювання розвитку територіальних громад: цільові інвестиції в людський капітал; інфраструктурні інвестиції; підтримка розвитку бізнесу; підтримка досліджень та інновацій; координація дій між неурядовими суб’єктами.