СТРАТЕГІЧНІ ВЕКТОРИ ЕКОЛОГО-ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ НАЦІОНАЛЬНИХ ЕКОНОМІК

Анотація

У статті досліджено підходи до оцінювання стратегічних орієнтирів рівня еколого-економічного розвитку країн світу та обґрунтування запровадження індексу інклюзивного розвитку як принципу аналізу економічної, екологічної та соціальної структури світової економіки. Досліджено поняття інклюзивного зростання. Проаналізовано основні показники та методику формування індексу інклюзивного розвитку (IDI). Проаналізовано еколого-економічний стан топ 10 країн світу та України за індексом інклюзивного розвитку (IDI). Відповідно до індексу IDI Україну віднесено до країн, що розвиваються. Визначено, що серед них Україна має один із найнижчих рівнів доходів (49 з 79). Причиною даної ситуації можна назвати нерівномірний розподіл багатства щодо всього населення країни: високий рівень «тіньової» економіки; корупційні надприбутки; а також необхідно відмітити, більша частина доходів трудових мігрантів теж знаходяться в тіні; недостовірною статистикою щодо рівня доходів громадян тощо. Усе це приводить до все більшого розриву між багатими та бідними, скорочуючи середній клас. Україна на основі досвіду розвинених країн може провести заходи, реформи тощо спрямовані на економічний розвиток, покращення соціального та екологічного стану, знизити навантаження на менш захищений шар громадян країни на різних рівнях (оподаткування, дотації, вільне отримання освітніх послуг, медичної допомоги тощо). Можна стверджувати, що економічний, соціальний, екологічний розвиток України в порівнянні з розвиненими країнами характеризується нерівномірністю. А отже, створює необхідність у нових підходах, концепціях, моделях для зменшення диспропорційності України. Відмічено, що низький показник інклюзивного розвитку України свідчить про наявність інфраструктурних проблем, недоліків в диверсифікації економіки, загроз для інвестиційного клімату та екологічні проблеми (радіаційне забруднення, стан атмосферного повітря, стан водних ресурсів, деградація ґрунтів, відходи, втрата біорізноманіття тощо). З цієї позиції концепція інклюзивного розвитку може забезпечити реалізацію принципів стабільного та збалансованого економічного, соціального та екологічного розвитку. Для України прийняття до уваги досвід розвинених країн, розробка та реалізація інклюзивно-орієнтованих програм дасть змогу стабілізувати соціально-економічну ситуацію в країні, а також зменшити нерівномірність у різних сферах суспільного життя, формуючи таку відкриту політику та економіку, яка передбачала б залучення всіх верств населення до участі в розподілі ресурсів і вільному доступу до ринку праці, організацію безпечного бізнес-середовища та стимулювання конкурентоспроможності, розвиток освіти, охорони здоров’я та заходів щодо зменшення бідності тощо.