СТРАТЕГІЧНА СТАБІЛІЗАЦІЯ РОБОЧОЇ СИЛИ ЗА ДОПОМОГОЮ УПРАВЛІННЯ НА ОСНОВІ СТИМУЛІВ У ЧАСИ ОРГАНІЗАЦІЙНИХ ЗБОЇВ

Анотація

У сучасних умовах глибокої невизначеності та організаційних збоїв особливої актуальності набуває стратегічне управління робочою силою, спрямоване на забезпечення стабільності та резиліентності підприємницьких структур. Значний вплив соціально-економічних трансформацій обумовлює необхідність впровадження інноваційних підходів до управління людськими ресурсами, зокрема через розробку цілісних систем стимулювання. Управління на основі стимулів виступає ключовим фактором підвищення продуктивності, збереження ключових фахівців та підтримки конкурентних переваг у періоди турбулентності. Метою статті є розробка теоретико-методичного підходу до стратегічної стабілізації робочої сили підприємницьких структур на основі впровадження системи управління стимулами в умовах організаційних збоїв. У роботі досліджуються концептуальні засади формування системи стимулювання персоналу, зокрема визначено сутнісні характеристики організаційних збоїв як об'єкта управління. Обґрунтовано підходи до трактування понять «стратегічне управління стійкістю», «стабілізація робочої сили», «управління на основі стимулів». Визначено ключові напрями побудови системи стимулювання, її принципи (справедливість, прозорість, диверсифікація, індивідуалізація) та механізм функціонування. Окрему увагу приділено аналізу немонетарного стимулювання, його видів, характеристик та ролі в підвищенні ефективності діяльності. Досліджено етапи формування системи стимулювання в умовах невизначеності: діагностика кадрового потенціалу, бенчмаркінг мотиваційних практик конкурентів, збір зворотного зв'язку від персоналу, інформування та комунікація змін. Запропоновано підхід, згідно з яким організаційні збої вимагають індивідуальної стратегії управління, що ґрунтується на проактивних діях керівництва, здатності до антиципативних рішень та інтеграції інтересів працівників у загальну систему стабілізації. Підкреслено, що успішне подолання наслідків збоїв неможливе без внесення зважених корективів у кадрову політику, орієнтованих на створення адаптивної, динамічної та мотивуючого середовища.