ПОРІВНЯЛЬНИЙ АНАЛІЗ СТРАТЕГІЧНИХ ПІДХОДІВ ДО ПЛАНУВАННЯ

Анотація

У статті ідентифіковано підходи до стратегічного планування, які відіграють ключову роль в успішному розвитку сучасних організацій та здійснено їх порівняльний аналіз. Актуальність дослідження зумовлена постійними трансформаціями зовнішнього середовища, технологічними зрушеннями та зростаючою потребою у стратегічних рішеннях, що є гнучкими, інноваційними та сталими, особливо зараз, в період світової турбулентності, реальних та «тарифних» воєн. Зокрема, дослідження акцентує увагу на зростанні складності бізнес-середовища, що спонукає підприємства до запровадження більш адаптивних, креативних та екологічно сталих стратегій. Аналізуються переваги та обмеження стратегічних фреймворків у контексті їх практичного застосування в сучасних організаціях, зважаючи на особливості бізнесу та його оточення. Метою статті є систематизація та порівняння стратегічних фреймворків які можуть поділятися на класичні та сучасні, відповідно до періоду їх створення, а також на аналітичні, орієнтовані на дизайн та комбіновані, за методологічним підходом, що використовуються у стратегічному управлінні, а також виявлення їх переваг, недоліків та сфери ефективного застосування. У дослідженні використано методи порівняльного аналізу, узагальнення та критичного огляду. До аналізу включено як традиційні підходи (SWOT-аналіз, PEST та PESTEL, Матриця Ансоффа, модель Портера «п’ять сил», модель McKinsey 7S), так і сучасні (Business Model Canvas, Value Proposition Canvas, Design Thinking, Blue Ocean Shift та інші). У результаті дослідження встановлено, що класичні моделі забезпечують базовий інструментарій для аналізу внутрішніх і зовнішніх чинників, однак є недостатньо ефективними в умовах високої динаміки середовища, потреби в цифровій адаптації та сталому розвитку. Водночас сучасні фреймворки пропонують інтеграцію дизайн мислення, екосистемного підходу та технологічної гнучкості, однак вимагають складнішого впровадження та організаційних змін. Практична цінність статті полягає у наданні структурованої основи для прийняття стратегічних рішень, зокрема у виборі відповідного фреймворку, що враховує специфіку галузі, цілі організації та зовнішні виклики.