ПАРАДОКСАЛЬНА ПРИРОДА ОРГАНІЗАЦІЙНИХ ЗМІН ОРГАНІЗАЦІЇ: ТЕОРЕТИЧНА ОСНОВА ТА КЛЮЧОВІ КОНЦЕПЦІЇ

Анотація

Управління організаційними змінами (УОЗ) є критичним процесом для компаній, що прагнуть адаптуватися та досягти успіху в сучасному світі. Незважаючи на важливість (УОЗ) значна частина ініціатив змін не досягає бажаних результатів. Організаційні зміни стикаються з опором, невдачами та непередбаченими викликами. Традиційні моделі, хоча й корисні, але часто не враховують внутрішні суперечності та складності. Ці моделі розглядають зміни як лінійний процес, ігноруючи динамічні та конфліктні сили. Дана проблема вимагає появи нових ідей та інноваційних підходів для вирішення складностей організаційних змін. У цій статті досліджується парадоксальна теорія змін, як альтернатива для кращого розуміння та управління організаційними змінами. Парадоксальна теорія змін вважає ці напруження природними та необхідними. Прийняття парадоксів сприяє інноваціям, адаптивності та стійкості. В даній статті розглянуто теоретичні основи цього підходу, що ґрунтуються на гештальт-терапії та теорії з управління змінами. Також досліджено інтеграцію парадоксального мислення в існуючі моделі: 8-етапний процес Коттера, 7-S модель МакКінсі та 7-етапну модель поштовху. Така інтеграція пропонує цілісний та динамічний підхід, що допомагає організаціям краще орієнтуватися в складностях і суперечностях. Дослідження викладене у статті показує, як парадоксальне мислення інтегрується в існуючі моделі управління організаційними змінами, надаючи практичні поради для лідерів та агентів змін. У статті визначено ключові поняття: полярності та напруження. Демонструючи, як ці суперечливі сили є невідʼємними властивостями динамічних систем. Обговорюються стратегії управління напруженістю, такі як сприяння культурі навчання, “обидва / і” мислення та адаптивне лідерство. Також, у статті розглядаються поняття “Реального Я” та “Ідеального Я” в контексті організаційних змін, описуючи, як напруження між цими двома станами можуть бути джерелом опору або мотивації. Варто зауважити, що розуміння та управління цими напруженнями є критично важливими для їх використання, як джерел енергії та творчості. В кінцевому підсумку це призводить до більш успішних організаційних трансформацій. Проаналізовано важливість балансу між стабільністю та змінами, автономією та контролем, а також дослідженнями та експлуатацією. Приймаючи ці парадоксальні компоненти, організації створюють цілісний і більш ефективний підхід до управління змінами, досягаючи тривалого успіху та стійкості в сьогоденні. Ця стаття закладає основу для майбутніх досліджень та практики, інтегруючи парадоксальне мислення в управління організаційними змінами, стимулюючи інновації, стійкість та довгостроковий успіх у динамічному бізнес-середовищі.