МАРКЕТИНГ ПЕРСОНАЛУ З ОСОБЛИВИМИ ПОТРЕБАМИ ЯК ІННОВАЦІЙНИЙ ПІДХІД ДО УПРАВЛІННЯ ЛЮДСЬКИМИ РЕСУРСАМИ

Анотація

Тематика привертання уваги до осіб з обмеженими можливостями, особливими потребами, наявністю інвалідності, їх економічний внесок в розвиток держави, регіону, території стає більш актуальною та більш прискіпливою до деталей практичної реалізації багатьох теоретичних та абстрактних на даний час цілей. Дана стаття визначає,найперше, регламентаційні орієнтири, прийняті ще в кінці ХХ та на початку ХХІ століття в країнах Європейського Союзу та інших розвинених країнах щодо подолання дискримінації різного ступеня щодо доступу людей з інвалідністю до соціальних благ, дотримання ї прав та свобод на працю, відпочинок, рівну з іншими оплату праці, фізичного доступу до наявних суспільних послуг, громадських обговорень та ін. Далі наголошено на тому, що кількість осіб з інвалідністю зростає через поширення техногенних та гуманітарних катастроф антропогенного характеру, що зумовлює необхідність розуміння, що ці особи згодом стануть невід’ємною частиною суспільства і повинні приносити додатковий дохід, зуміти себе утримувати і знижувати соціальне навантаження. Тому запропоновано інноваційні підходи до маркетингу персоналу з обмеженими можливостями. Перший підхід - використати традиційну формулу визначення чисельності персоналу в компанії (на підприємстві) з модифікацією питань Вашингтонської групи партнерів ЕСНО щодо виміру індикаторів рівня інвалідності працівника і формування "розумного простору" його робочого місця. Другий інноваційний напрямок - провести аудит робочих місць усієї компанії і визначити, яку роботу можуть оптимально виконувати особи з інвалідністю. Врахувати в моделі повну чи часткову заміну наявного персоналу особами з інвалідністю, визначити втрати і необхідні заходи компанії щодо облаштування робочих місць, території та приміщень під потреби осіб з інвалідністю. Третій інноваційний напрямок - введення в робочий колектив особи з інвалідністю для адаптації колективу до присутності таких осіб, визначення їх потреб на місці, врахування втрат компанії для переробки усіх функціональних складових робочих приміщень під потреби таких працівників (посадові інструкції, робочі місця, санітарні зони, приміщення та територію загалом, відношення персоналу, наявність супроводжуючої особи з працівником з інвалідністю тощо). Дані напрями не претендують на повне охоплення наростаючої проблеми кількості осіб з інвалідністю на робочих місцях, але на методичному та практичному рівнях готують суспільство та окремі компанії, підприємства, території, громади до подолання бар’єрів та дискримінації таких працівників, дотримання та відновлення їх прав та свобод щодо працевлаштування, професійної реалізації та самообслуговування