СОЦІАЛЬНЕ ПІДПРИЄМНИЦТВО, СОЦІАЛЬНЕ ПІДПРИЄМСТВО, СОЦІАЛЬНИЙ ПІДПРИЄМЕЦЬ: ЗАСАДИ МАКРОЕКОНОМІЧНОГО РОЗУМІННЯ

Анотація

У статті досліджено засади макроекономічного розуміння термінів: соціальне підприємництво; соціальне підприємство; соціальний підприємець. Зазначено, що дослідження численних вітчизняних і зарубіжних публікацій показало, що до теперішнього часу немає єдиного визначення поняття «соціальне підприємництво», теорії дослідження соціального підприємництва ще «молоді», типологія видів соціального підприємництва тільки формується і вона є суперечливою. Аналіз пропонованих в різних наукових працях понять соціального підприємництва дозволив сформулювати визначення, що містить в собі багато аргументів і доводів: соціальне підприємництво є підприємницькою діяльністю (або процесом), яка формує можливість гібридного партнерства, спрямованою на встановлення соціальної відповідальності та вирішення проблем у системі соціального захисту, що забезпечує соціальні зміни і генерацію суспільних цінностей зі створенням нових організацій або інноваційних шляхів в управлінні вже діючих організацій. Наголошено, що зміщення акценту з соціального підприємництва на соціальне підприємство розширює межі дослідження далеко за межі власне підприємництва, однак в даному випадку важливо зрозуміти, де в системі координат «створення соціальних і економічних цінностей» знаходяться ті чи інші соціально-підприємницькі ініціативи. Обґрунтовано, що для різних типів організацій характерні різні мотиви і цілі, методи досягнення цих цілей і підходи до використання отриманого прибутку. Визначена, що орієнтовані на реалізацію соціальної місії підприємства приймають форму вбудованих соціальних підприємств, а соціальні підприємства, не пов’язані з місією, як правило, приймають форму зовнішніх соціальних підприємств. Виділено такі типи соціальних підприємців як: соціальний умілець, соціальний конструктивіст, соціальний інженер. Зазначено, що при визначенні типів соціального підприємництва вирішальне значення мають об’єкти підприємницької діяльності, законність її здійснення, кінцеві результати, темпи зростання, впровадження інновацій тощо. Констатовано, що представлені типології носять умовний характер і можуть допускати «нечіткість» кордонів, але вони безумовно дозволяють більш повно розкрити багатоаспектність сутності соціального підприємництва, соціальних підприємств та підприємців, і відповідні класифікації можуть бути використані для більш чіткого позиціонування соціальних підприємців як на українському, так і на міжнародному ринку. З огляду на те, що в соціальному підприємництві підприємства діють в різних сферах економічного і суспільного життя і реалізують стратегії, спрямовані на підвищення суспільного блага і багатства, наголошено, що надалі в науці можуть бути визначені додаткові дефініції та типи соціального підприємництва, підприємств та підприємців, що може стати перспективним напрямком досліджень.