ФАКТОРИ ФОРМУВАННЯ ДИВІДЕНДНОЇ ПОЛІТИКИ КОРПОРАЦІЙ ТА ЇХ

Анотація

Дивідендна політика корпорацій – без перебільшення одне із найбільш складних та суперечливих питань теорії та практики фінансового менеджменту. Численні дослідження так і не дають чіткої відповіді і щодо оптимального розміру дивідендів, і щодо впливу дивідендної політики на вартість корпорацій. Фактично сучасні корпорації формують власну дивідендну політику методом спроб та помилок, і мають враховувати і внутрішнє середовище, і динаміку ринкових показників (насамперед, ринку акцій). При виборі дивідендної політики також потрібно враховувати, що дивіденди є потужним сигналом для існуючих та потенційних інвесторів. Метою дослідження є кількісне оцінювання впливу різних факторів на дивідендну політику корпорацій, насамперед, на коефіцієнт дивідендних виплат. Зокрема, статистично оцінено показники компаній вибірки: маржа чистого прибутку, прибутковість власного капіталу, прибуткові активів, дивідендна доходність, дивіденд в розрахунку на 1 акцію. Визначено кореляційний зв’язок між цими показниками та коефіцієнтом дивідендних виплат. На основі аналізу зроблено висновки щодо значущості окремих факторів для дивідендної політики корпорацій. Наукова новизна дослідження полягає у застосуванні кількісного порівняльного підходу до широкої вибірки компаній з деталізацією на рівні окремих фінансових показників. Практичне значення отриманих результатів полягає у можливості їх використання фінансовими менеджерами для формування дивідендної політики, в тому числі – для оцінки ймовірної реакції ринкової ціни акцій у відповідь на рішення щодо розміру дивідендів та режиму їх виплати. Таким чином, поточний рівень прибутковості є достатньо слабким сигналом для акціонерів про перспективи дивідендних виплат та їх розміри. Виявлено, що рівень маржинального прибутку, показники ROE та ROA посередньо впливають на коефіцієнт дивідендних виплат. Тобто корпорації формують власну дивідендну політики з врахуванням впливу різних факторів, але при цьому прибутковість не відіграє вирішальної ролі. Дивідендна політика має бути прогнозованою на довгостроковому горизонті планування, а корпорація повинна давати ринку чіткі сигнали щодо своїх дивідендів.