СТРАТЕГІЧНІ ОРІЄНТИРИ РОЗВИТКУ МІЖНАРОДНОГО ТОРГІВЕЛЬНО-ІНВЕСТИЦІЙНОГО СПІВРОБІТНИЦТВА ПРОМИСЛОВИХ ПІДПРИЄМСТВ УКРАЇНИ В ЕКСТРЕМАЛЬНИХ УМОВАХ

Анотація

У статті розглянуто стратегічні орієнтири розвитку міжнародного торговельно-інвестиційного співробітництва підприємств України в умовах глобалізаційних трансформацій та посилення взаємозалежності національних економік. Визначено актуальність проблеми формування ефективної системи міжнародних економічних зв’язків як чинника підвищення конкурентоспроможності українських підприємств на світових ринках. Метою дослідження є обґрунтування стратегічних орієнтирів та механізмів розвитку міжнародного торговельно-інвестиційного співробітництва підприємств України з урахуванням викликів глобалізації, цифрової трансформації та воєнно-економічних ризиків. Основними завданнями дослідження є: систематизувати теоретико-методологічні підходи до управління міжнародною торговельно-інвестиційною діяльністю підприємств; проаналізувати динаміку та структуру зовнішньої торгівлі й потоків прямих іноземних інвестицій в Україну; ідентифікувати ключові бар’єріи інтеграції підприємств у міжнародні ланцюги створення вартості; виокремити стратегічні пріоритети активізації торговельно-інвестиційних відносин із країнами ЄС та іншими партнерами; визначити напрями інституційного зміцнення, удосконалення інвестиційного клімату та цифровізації бізнес-процесів. Очікувані результати дослідження полягають у формуванні системи стратегічних орієнтирів розвитку міжнародного співробітництва, яка поєднує інструменти державної зовнішньоекономічної політики з корпоративними стратегіями підприємств; у визначенні пріоритетів залучення іноземних інвестицій, розбудові інноваційно-орієнтованих партнерств і кластерів, а також у посиленні інтеграційних позицій України у глобальній економіці. Наукова новизна одержаних результатів полягає у вдосконаленні концептуального підходу до визначення стратегічних орієнтирів міжнародного торговельно-інвестиційного співробітництва підприємств, який базується на взаємодії макроекономічних, інституційних та корпоративних чинників. Практична цінність полягає у можливості використання запропонованих рекомендацій органами державної влади, регіональними структурами та суб’єктами господарювання для розроблення стратегій інтеграції у міжнародні ринки, підвищення інвестиційної привабливості та ефективності зовнішньоекономічної діяльності.