ПРОБЛЕМИ РОЗВИТКУ СІЛЬСЬКОГО ТУРИЗМУ В АЗЕРБАЙДЖАНІ

Анотація

У статті розглядається місце та значення агротуризму в контексті регіонального розвитку Азербайджану. Основна увага приділяється з’ясуванню його послідовного впливу на різноманітні сектори національної економіки. Агротуризм, як ключовий агент, не тільки зміцнює можливості для зайнятості, але й розширює потреби в товарах і послугах, одночасно пожвавлюючи як внутрішні, так і міжнародні відносини, збільшуючи таким чином ринкову орієнтацію різних секторів. Стратегічна інтеграція та пожвавлення агротуристичних заходів у сільській місцевості явно спричиняють виражений і мультиплікативний вплив на соціально-економічну структуру регіональних ландшафтів. У дискурсі щодо використання потенціалу агротуризму вкрай важливо звернути увагу на аспекти соціально-економічної та екологічної стійкості, поряд із нагальною вимогою охорони природної спадщини. Основні осі для оцінки сталості розвитку агротуризму охоплюють бюджетні міркування, соціально-економічну та екологічну стійкість, а також стимул для збереження природи, одночасно переплітаючись із розширенням інфраструктури. У статті прискіпливо розглянуто сучасний стан і перспективні траєкторії розвитку агротуризму, зокрема щодо його інструментальної ролі в соціально-економічному покращенні регіону. Він проводить детальний аналіз детермінант, що формують еволюцію цього жанру туризму, розкриваючи складні екологічні міркування, пов’язані з агротуризмом. Важливо, що він розпізнає роль і розміщує агротуризм у матриці соціально-економічного розвитку регіональних розмежувань, пропонуючи розуміння шляхів підкреслення його каталітичної ролі. Проведено ретельний аналіз взаємної динаміки між каденцією та характеристиками розвитку сільського господарства та траєкторією розвитку агротуризму, з особливим акцентом на інноваційних парадигмах, стимулюючих імперативах та пов’язаних детермінантах. Розповідь розширює свою сферу діяльності, щоб підкреслити важливу роль агротуризму в реалізації багатофункціональності, притаманної сільському господарству. Водночас він формулює стратегічні імперативи, спрямовані на посилення цілющої ролі туризму з особливим наголосом на агротуризмі в рамках сталого та гармонізованого регіонального розвитку.