ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ТА ГЕНЕЗИС ТЕОРІЙ ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ

Анотація

Забезпечення дієвості взаємодії в інноваційних процесах супроводжується переосмисленням значення та ролі суб’єктів процесу, які розділяють відповідальність та вносить свою форму співучасті у творення інновації. Узагальнено еволюцію форм взаємодії у інноваційному розвитку доцільно узагальнити у вигляді теорій (моделей, концепцій), які груповано характером взаємодії та подано в послідовності зростання впливу на параметри інноваційного розвитку. Еволюцію форм взаємодії інноваційного розвитку узагальнено у вигляді теорій (моделей, концепцій), які згруповано за характером взаємодії та подано в порядку зростання впливу на параметри інноваційного розвитку. Теорії сформовано відповідно до місця та значення елементів в системи взаємодії інноваційних процесів «Особа-Взаємодія-Організація-Інновація-Інноваційна взаємодія». Подані групування теорій розвитку тісно переплетені, існують та співвідносні із ідеями розвитку особистості у глобалізаційному світі на засадах творчої реалізації особистості через налагодження спільного виконання етапів інноваційного процесу, за збереження автономності та незалежності мислення, творчості особистості, організації, регіону, країни. Детальний аналіз існуючих теорій інновацій, дозволив їх групувати за характером взаємодії та подати в послідовності зростання впливу на параметри інноваційного розвитку (поведінкова економіка, теорії партнерства, теорії інтеграції, теорії кластерного розвитку, теорії інноваційного співробітницва). Розмежування рівнів взаємодії в процесі інноваційного розвитку ґрунтується на потенційному впливі інновацій на певні економічні та суспільні цілі, але вони потребують чіткої взаємодії учасників цього процесу. Інноваційні теорії змінювалися відповідно до кількості елементів та рівнів їх структурованості. Таким чином, ці еволюційні зміни представлені зміною окремих аспектів взаємодії та дозволяють розробляти нові або модифіковані концепції менеджменту для розвитку інноваційної економіки.