СТАНОВЛЕННЯ ПРОЕКТНОГО УПРАВЛІННЯ ТА ІННОВАЦІЙНОГО ПОТЕНЦІАЛУ ПІДПРИЄМСТВ
Анотація
З кінця 1980-х років, роль яку відіграють стратегії диференціації в західних економіках, стало причиною значних змін в організації розробки продуктів нових компаній. Ці розробки породили важливий напрям досліджень, який підкреслив важливість методу управління проектами у виконанні проектування фірм. Проектна організація виступає як привілейована організаційна форма в розробці інноваційних продуктів, послуг або процесів. Підходячи до такої теми, першою проблемою, яку потрібно вирішити, є багатозначність використовуваних термінів, слів «проекти» та «інновації», які сьогодні використовуються для опису дуже різноманітних реалій. Історичні ринки компаній стають все більш насиченими і штовхають їх до країн із високим рівнем розвитку, для яких вони впроваджують інновації, дещо відмінні від того, які вони практикують у своїй країні походження. У статті розглянуто визначення сутності проектної діяльності та наведено шість характеристик щодо тлумачення зазначеного поняття, та виділена динаміка проектної ситуації, а саме здатність діяти в рамках проекту, рівень знань щодо проекту та хід реалізації проекту. Історично було встановлено, що управління проектами має два чітких організаційних впливи: спочатку англосаксонська розробка основних програм, а потім завдання розробки нових продуктів у промисловості. Зазначено доцільність формалізації «стандартної моделі» для проектування значущих проектів, яка включає організаційні та інструментальні аспекти для планування великих уніфікованих проектів та розглянуто її обмеження. Наведено порівняння принципів функціонування проектів. Зауважено, що прискорення темпів технологічних змін або бажання підкреслити класифікацію продукту спонукає компанії до розробки все більш інноваційних продуктів тому і управління проектами та конкуренція неможливі без інновацій. Сформовано найголовніші сфери інтересів для інноваційного менеджера, для того щоб вивести на ринок постійний потік нових інноваційних продуктів. Зроблено висновок, що інновації займають лідируюче місце в конкуренції між фірмами, та лежать в основі проектного управління.
Посилання
Takahiro Fujimoto (1993) Comparing Performance and Organization of Product Development Across Firms, Regions and Industries: The Applicability of the Automobile Case. Faculty of Economics, The University of Tokyo, 7-3-8, Hongo, Bunkyo-ku, Tokyo 113, Japan. 66 p.
Shona L. Brown and Kathleen M. Eisenhardt (1997) The Art of Continuous Change: Linking Complexity Theory and Time-Paced Evolution in Relentlessly Shifting Organizations. Administrative Science Quarterly, Vol. 42, No. 1, pp. 1–34. Retrieved from: http://www.jstor.org/stable/2393807
Clark, K. B., Fujimoto T. (1991) Product Development Performance: Strategy, Organization, and Management in the World Auto Industry. Boston: Harvard Business School Press, 432 p.
Clark, K. B., Wheelwright S.C. (1992) Organizing and leading «heavyweight» developement teams. California Management Review 34, no. 3, pp. 9–28.
Pierre-Jean Benghozi, Florence Charue-Duboc, Christophe Midler Harmattan (2000) Innovation Based Competition & Design Systems Dynamics: Lessons from French Innovative Firms and Organizational Issues for the Next Decade. Collection: Economiques. 347 p.
Cooper, R. G., Edgett, S. J. and Kleinschmidt, E. J. (1998) Best Practices for Managing R&D Portfolios. Research Technology Management, Vol. 41, Issue 4. pp. 20–33. DOI: https://doi.org/10.1080/08956308.1998.11671219
